Якщо необхідно дослідити тільки печінку, спеціальної підготовки пацієнта не потрібно. Але оскільки УЗ обстеження, як правило, включає в себе огляд жовчного міхура і підшлункової залози, потрібно, шоб звечора, або протягом 8 годин перед обстеженням пацієнт не приймав їжу. Цим забезпечується хороше наповнення міхура жовчю і зменшення вмісту газів у кишечнику.
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Пацієнта, як правило, вкладають лежачи на спину, або на лівий бік. Інколи може знадобитися проведення обстеження у вертикальному положенні, або лежачі з боку спини. УЗ дослідження печінки проводять під час затримки дихання на вдиху, тому що в цей момент вона виходить з-під реберної дуги. Треба прийняти за правило детальний огляд всіх відділів печінки. Для визначення нормальної чи патологічно зміненої анатомії органа ехографію необхідно проводити як в повздовжній і поперечній площинах, так і в косих сканах. В процесі дослідження необхідно ідентифікувати такі анатомічні утвори:
•печінку, її розміри, форму, структуру, наявність новоутворів, асциту;
•анатомічну структуру портальної та кавальної вен і їх гілок, біліарного тракту;
•складові воріт печінки.

НОРМАЛЬНА ПЕЧІНКА
Товщина печінки - передньо-задній косий, паралельний нирці розмір по середньо-ключичній лінії (при використанні лінійного датчика зображення можна одержати в положенні пацієнта на лівому боці).
Довжина правої частки печінки вимірюється на повздовжньому зрізі по середньо-ключичній лінії, в нормі не повинна перевищувати 15 см, товщина - 12 см, довжина печінки в поперечномі скані - 19 см. Ліва частка оцінюється по сагітальній середній лініЇ нижче мечоподібного відростка. Край частки гострий, рівний. Товщина ЇЇ не повинна перевищувати 8 см.
Паренхіма печінки візуалізусться як світло-сіре неоднорідне поле. Акустична щільність, або "ехогенність" печінки дещо вища, ніж акустична щільність нирки (співставляється при сагітальному зрізі) і достатньо рівномірна.
Гілки портальної вени (просвіт правої не більше 10 мм, лівої - не більше 7 мм). Зріз стовбура портальної вени - не більше 14 мм.
Найбільший діаметр нижньої порожнистої вени 17 мм. Селезінкова вена візуалізується в поперечному скані відразу під підшлунковою залозою. Діаметр її не повинен перевищувати 6 мм.
Стінки судин візуалізуються як чіткі лінійні структури.Внутрішньопечінкові жовчні протоки зображення не одержують.
Діаметр загального жовчного протоку не повинен перевищувати 8 мм.

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ПЕЧІНКИ
Дифузні зміни печінки
•Жирова дистрофія
печінки характеризується збільшенням її задніх сегментів (товщина правої частки більше 13 см, лівої - не більше 8 см), заокругленим краєм, посиленням акустичної щільності паренхіми, наявністю неоднорідних ділянок з нечіткими межами зниженої щільності. Частіше у воротах печінки та навколо судин (тканина з найбільшим вмістом жирових включень), нечітким зображенням вен печінки. Просвіт портальної вени і її гілок на верхній межі норми. Діаметр селезінкової, нижньої порожнистої вен і розміри селезінки залишаються нормальними.
•Хронічний гепатит
є захворюванням з дуже нечіткими акустичними ознаками. Для нього характерні збільшення правої та особливо лівої часток, нерівний край печінки, витончення, фрагментація або повне зникнення лінії діафрагми, посилення акустичної щільності паренхіми, значна її нерівномірність (можлива візуалізація полів з високою та низькою ехогенністю). Величина просвіту портальної вени на верхній межі норми, інколи можна спостерігати розширення однієї з її гілок. Вени печінки нормального калібру, просвіт нижньої порожнистої вени не змінюється. На окремих зрізах можна побачити одиничні внутрішньопечінкові жовчні протоки з щільними стінками у вигляді "дуплету".
•Цироз печінки
характеризується збільшенням всіх розмірів печінки, фрагментарним зоб­раженням або зникненням діафрагми, посиленням акустичної щільності па­ренхіми, її значною нерівномірністю, вдавленням вен печінки, розширенням портальної системи аж до селезінкової вени, збільшенням селезінки, наявністю рідини під діафрагмою та в черевній порожнині, що вказує на портальну гіпертензію.
•При застійній недостатності кровообігу
акустична картина печінки характеризується такими ознаками: збільшенням її розмірів, деяким збільшенням акустичної щільності, збільшенням просвіту вен печінки, значним розширенням просвіту нижньої порожній вени. Портальна вена та її гілки, а також діафрагма не змінюються.
Вогнищеві ураження печінки
•Первинний рак
печінки має такі акустичні ознаки: неправильної форми ділянка паренхіми, як правило, зниженої щільності, може бути і підвищеної, з нечіткими контурами негомогенної структури, що має включення як рідинного, так і щільного характеру (нормальної акустичної картини паренхіми нема). Архітектоніка судин цієі ділянки порушена. При динамічному спостереженні відмічається швидкий ріст вогнища.
Гепатому класифікують як одновогнищеву, багатовогнищеву і дифузну інфільтративну форми. Звичайно при сонографії маленька гепатома до 3 см діаметром є гіпоехогенним щільним утвором. У 80 % маленьких гепатом при доплерівському обстеженні виявляють артеріальний чи венозний кровотік, що відрізняє їх від гіперпластичних вузлів. Іноді маленькі гепатоми є однорідно ехогенними внаслідок жирової інфільтрації.
Коли гематома збільшується в розмірі, виникає крововилив, некроз і кістозна дегенерація, які призводять до того, що пухлини стають ехогенними і гетерогенними.
•Метастази
пухлин бувають одиничними і множинними. Характеризуються різними акустичними параметрами залежно від часу появи та приналежності до основ­ного вогнища. Печінка, як правило, збільшена, має хвилястий край, паренхіма нерівномірної акустичної щільності, вогнища часто з нерівними контурами, що зливаються та змінюють напрям судин і печінкових ходів.
При ультpaзвуковому обстеженні метастази можуть мати різний вигляд, але найчастіше це круглясті утвори з добре окресленими межами і "ефектом пухлини", який призводить до зміщення чи компресії сусідніх судин або випинання зовнішньої калсули. Здебільшого метастази є щільними (солідними) утворами і можуть бути гіпоехогенними або ехогенними.
•Гемангіоми
печінки мають рівні, чіткі контури, як правило, підвищеної ехогенності. При достатньо ретельному обстеженні можна знайти зв'язок з судиною.
Типовими ультразвуковими ознаками є солітарний, однорідно гіперехогенний утвір, який має круглу чи овоїдну форму і звичайно міститься субкапсулярно у правій частці. Діаметр гемангіоми переважно не перевищує 4 см, однак можуть траплятися більші, а також множинні утвори. Краї досить добре окреслені, проте капсули немає. Причиною ехогенності є множинні ехсигнали, відбиті від стінок дрібних судин, з яких складається гемангіома. Однак ці судинні просвіти містять кров, тому ультразвук добре проходить через гемангіому, а більші утвори дають дорзальне підсилення. При кольоровій доплерографії в середині гемангіоми кровотоку не виявляють, оскільки він надто повільний, щоб його можна було виявити цим методом.
Якщо зовнішній вигляд утвору типовий і немає підозри щодо іншої патоло­ги печінки, то для підтвердження діагнозу достатньо повторити ультразвукове обстеження через 3-6 місяців.
Приблизно 20 % гемангіом мають атипові ультразвукові ознаки, іноді вони є повністю анехогенні, проте більшість з них мають частковий або повний ехогеннии обвід і гіпоехогенний центр. Причиною таких змін може бути тромбоз, фіброз чи міксоматозна дегенерація в середині гемангіоми.
•Кісти
печінки визначаються як ехонегативні утвори з рівними контурами і чіткими межами округлої чи овальної форми, можуть мати перетинки, як правило, тонкі, має місце дистальне посилення ехосигналів. Причиною простих кіст є аномалії розвитку жовчних проток, проте з жовчним деревом кісти не з’єднують­ся. Розмір їх коливається від 1 мм до 10 см і більше, кісти досить часто є множинними.
Кістозний метастаз і ехінококова кіста можуть імітувати просту кісту. Будь-яке відхилення від типових ультразвукових ознак повинно викликати підозру. З віком кількість кіст зростає, їх рідко виявляють у віці до 20 років. Якщо кісти виявляють у дітей, то це повинно викликати підозру щодо ехінококозу, полікістозної хвороби чи кістозних метастазів. Хвороба Каролі, яка призводить до вродженої дилатації внутрішньопечінкових проток, може імітувати внутрішньопечінкові кісти. Прості кісти печінки іноді викликають біль або компресію жовчної протоки. Лікувальна аспірація під ультразвуковим контролем є простою процедурою, але кісти звичайно виникають знову, якщо не вводити склерозуючу речовину. Перед тим, як робити ін’єкцію алкоголю для склерозування кісти, треба переконатися, що вона не сполучається з жовчними шляхами.
•Ехінокок
Класичною ультразвуковою картиною є одна чи більше кіст з помірно потов­щеними ехогенними стінками, які в середині містять дочірні кістн у вигляді осаду з уламків (гідативний пісок) і мембрани. Однак, на ранніх стадіях ехінокок розвивається у вигляді одиничного утвору і може імітувати просту кісту. Це має дуже важливе значення в ендемічних зонах, де будь-яку кісту печінки повинні розглядати як ехінокок, доки не вдасться це заперечити за допомогою серологічних тестів, а також клінічного і ультразвукового обстеження в динаміці.
Збільшуючись, кіста стає складнішою, що проявляється таким чином:
1. Стінка стає товстішою і більш ехогенною. Вона остаточно кальцифікується. Повна щільна кальцифікація утвору, як правило, означає, що кіста гине або є мертвою.
2. Дочірні кісти розвиваються з гермінативної мембрани. Спочатку вони мають вигляд помірних вогнищевих потовщень стінки, але потім ростуть, заповнюючи майже всю батьківську кісту.
3. Уламки (осад) містяться в батьківській кісті і в дочірніх кістах; цей осад складається із сколексів, які виробляються дочірніми кістами, а потім прориваються в батьківську кісту.
Усе це в комбінації зі складками і фрагментаціями гермінативної мембрани є батьківською кістою, яка заповнена ехогенним матеріалом, що оточує численні, наповнені рідиною дочірні кісти (зрілий ехінокок нагадує колесо зі спицями).
Основними ускладненнями гідативної хвороби є розрив, вторинна інфекція і анафілаксія. Найчастіше кіста проривається в жовчні ходи, що призводить до повторної обструктивної жовтяниці та холангіту. Інтраперитонеальний розрив викликає дисеміноване формування кіст у порожнині живота, тоді як прорив у печінкову вену призводить до ехінококозу легень. Пряме поширення на плевру, перикард і товсту кишку трапляється рідше. Якщо виявляють рідину між гермінативною мембраною і пластинчастою мембраною або колапс гермінативної мембрани в кісту, то це вказує на те, що в будь-якии момент може статися розрив. При вторинному інфікуванні ехінокок стає дифузно ехогенним.
•Абсцес
печінки візуалізують у вигляді круглястої, наповненої рідиною структури, іноді з потовщеною стінкою. Його вміст має різний ступінь ехогенності і може бути навіть більш ехогенним, ніж довколишня печінка, проте майже завжди є заднє акустичне підсилення, що вказує на наявність рідини.
Розмір і кількість абсцесів залежать від причини їх виникнення.
Кандидозні абсцеси, які виявляють в пацієнтів з імунодефіцитом, є переважно невеликих розмірів (<1 см) і множинними. За допомогою стандартного датчика іноді їх складно виявити, але вони добре візуалізуються при застосуванні датчиків з високою частотою. У пацієнтів з нейтропенією абсцеси можуть стати видимими лише тоді, коли число нейтрофілів збільшується, що дає можливість організму людини зреагувати на присутність мікроорганізму. Ці мікроабсцеси мають типовий мішенеподібний вигляд з ехогенним фокусом і навколишнім гіпоехогенним сяйвом. Якщо с центральний некроз, то в середині ехогенного фокуса може бути гіпоехогенний центр, іноді утвір є повністю гіпоехогенним.
Амебні абсцеси виявляють переважно в передній частині правої частки печінки (можливим поясненням цього феномена є те, що більшість крові з товстої кишки дренується через портальну вену в праву частку печінки). Вони мають характерний вигляд добре окреслених кіст, без видимої стінки, розміром від 5 до 15 см, які містять гомогенні ехосигнали низького рівня, що являють собою рештки лізованих клітин печінки. Як звичайно, виявляють заднє підсилення ультразвуку.
Амебні абсцеси у 14 % усіх випадків є множинними. В 1 % випадків хвороба проявляється у вигляді дифузних мікроабсцесів. Позапечінкове ураження трапляється нечасто, але абсцеси можна виявити в селезінці чи легенях.
Ультразвукова диференційна діагностика гепатомегалій:
•Застійна гепатомегалія
Розширення діаметра печінкових вен і нижньої порожнистої вени. Асцит. Загострений край печінки. Рівні контури печінки. Aкустична неодноріднісіь печінкової тканини. Розширення діаметра ворітної і (або) селезінкової вени. Збільшення селезінки. Динаміка змін на фоні лікування.
•"Запальна гепатомегалія” (гострі гепатити)
Рівномірні зміни ехоструктури печінки (підвищеної або зниженої ехогенності). Загострений край печінки. Різке звуження діаметра печінкових вен. Розширення діаметра ворітної вени. Динаміка змін протягом години.
•"Запальна гепатомегалія" (хронічні гепатити)
Акустична неоднорідність печінки. Дистальне затухання ультразвукових хвиль. Загострений край печінки Нерівномірність контурів печінкових вен. Потовщення капсули печінки. Зменшення діаметра печінкових вен. Ознаки портальної гіпертензії. Завмерла ехографічна картина протягом декількох місяців.
•Гепатомегалія при жировому гепатозі
Гіперехогенність тканини печінки. Дистальне затухання ультразвуку. Анехогенність стінок печінкових вен. Заокруглений край печінки. Нечіткість заднього контуру печінки або відсутність його візуалізації.
•Гепатомегалія при злоякісних новоутворах печінки
Наявність вогнищевих утворів в печінці з нерівними контурами різної ехоструктури. Прогресуюче збільшення печінки. Асцит. Прогресуючий характер ультразвукових даних.
•Гепатомегалія при цирозах печінки
Акустична неоднорідність печінки. Дистальне затухання ультразвуку. Порушення архітектоніки судин. Нерівність контурів печінки. Ознаки портальної гіпертензії. Спленомегалія. Асцит. Відсутність ехографічної динаміки протягом 1 місяця.